Про Нове Місто

22 Лют, 2019

Нове Місто — село в північно-західній частині Старосамбірського районі Львівської області, яке розташоване на перетині культур, етносів та історичних шляхів на річці Вирва в передгір’ї Карпат, за 31 км від районного центру, неподалік від міста Добромиля.

Історія поселення на території сучасного Нового Міста почалася ще у Х столітті. Тут було віднайдено два городища слов’янського періоду: городище Х – ХІ століття в урочищі “Спалисько” (Посада Новоміська) та городище ХІ-ХІІІ століть.

Спочатку поселення мала назву Библо і було знищено у 1241-1242 роках ординською навалою. Вцілілі люди заснували поселення з назвою Библо в трьох кілометрах звідси. Згодом частина людей вирішила повернутися на старе місце – і ось це поселення вже отримало назву Нове Місто.

Вперше назва Нове Місто згадується у грамоті галицького князя Лева Даниловича у 1301 році. Наступна згадка про Нове Місто, Комаровичі та Библо є у грамоті, датовані 1361 роком. У 1419 році згадується парафіяльна школа у Новому Місті, а у 1433 році – дзвіниця дерев’яного парафіяльного костелу, який знищили у 1498 році татари та волохи.

Магдебурзьке право місто отримало у 1463 році.

Роль міської фортеці у Новому Місті виконував мурований костел Св. Мартина. Будівництво якого почалося у 1512 році. Костел оточували земляні вали, на яких у першій половині XVII ст. стояв частокіл. У 1602 році в храмі встановлено дерев’яний головний вівтар, 1606 – вівтар Св. Анни, 1617 – вівтар Св. Станіслава. У 1610 році розміщено орган. Костел разом із вівтарями переосвятили у 1639 році. З 1694 року у місті проводився щорічний ярмарок на день св Мартина 11 ( 24 листопада).

Другою домінантою Нового Міста є Ратуша. Попередня ратуша була дерев’яною, а існуюча збудована у 1910 року у стилі модерн. В Новоміській ратуші розміщувався міський магістрат і пожежники.

Над південною частиною села домінує церква Успіння Пресвятої Богородиці. Її попередниця – дерев’яна одноверха церква була збудована у 1775 році. Протягом 1901 – 1908 років стараннями отця Стефана Макара і парафіян збудовано нову муровану церкву у стилі “Rohbau”. При цьому старий дерев’яний храм розібрали.

На кінець XVIII — середину XIX ст. Нове Місто було достатньо розвинуте, про що свідчить акційний збір, який воно здавало — він був більший ніж в м. Добромиль. Місто мало три водяні млини, в Новоміській ратуші був бровар і солодовня, насаджувались великі плантації коноплі для пошиття одягу. Від центральної площі відходили чотири вулиці: Шевська, Троїцька, Львівська і Самбірська. В 1872 р. біля містечка прокладена залізниця, що з’єднувала Львів і Перемишль з Будапештом, так звана Перша угорсько-галицька залізниця. Наприкінці XIX ст. в містечку проживало 1000 мешканців, серед який більшу частину складали поляки, інші — євреї та українці.

Під час Українсько-польської війни 1918—1919 рр. в околицях Нового Міста відбувалися запеклі бої, зокрема 4 лютого 1919 р.

Під час II Світової війни німці створили в ньому гетто для єврейського населення. Восени 1942 р. євреї були звідти вивезені до табору смерті в Белжцю і там знищені.

31 липня 1944 р. Нове Місто зайняли радянські війська.

Сьогодні Нове Місто переживає новий етап свого відродження. Зокрема 25 жовтня 2015 року створена обєднана територіальна громада в яку добровільно увійшли 14 навколишніх сіл. З 2018 року в громаді реалізовується проект “Ковбойки: Український Дикий Захід!” у партнерстві з Західноукраїнським ресурсним центром, ОСН “Горизонт” та ЮК “Моріс Груп” за фінансової підтримки Європейського Союзу у рамках ініціативи „Мери за економічне зростання“, який має на меті відновити економічний потенціал громади через розвиток туризму, мясо-молочного сектору та рослинництва.